Український MilTech: Інновації vs. Інвестиційні Бар'єри та Податок на Розкіш

Український MilTech: Між інноваціями воєнного часу та викликами для інвестицій

Київ, Україна - Український сектор військових технологій (miltech), випробуваний трирічною війною, демонструє унікальну динаміку інновацій, водночас стикаючись зі значними інституційними та фінансовими перешкодами на шляху до глобального визнання та сталого розвитку. Експерти наголошують на критичній необхідності формування стійкої індустрії, здатної функціонувати поза рамками державних закупівель, а також на перегляді підходів до залучення іноземних інвестицій та податкової політики.

На тлі висловлювання колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного у листопаді 2023 року про "позиційний" характер війни та ключову роль технологій, Україна прагне стати лідером у військовій інноваційній сфері. Про це свідчить проведення велика оборонно-технічна виставка у Львові у вересні 2025 року, де Європейський комісар з питань оборони Андріус Кубіліус проголосив: "Нам потрібно забути Силіконову долину - це минуле. Україна - це майбутнє".

Український шлях до MilTech-хабу: Інвестиції та регулятивні бар'єри

Інтерес до оборонних технологій динамічно зростає. За першу половину 2023 року венчурні компанії США уклали понад 200 угод у сфері оборони та аерокосмічної індустрії на майже 17 мільярдів доларів, що перевищило весь обсяг інвестицій у цей сектор за 2019 рік. Проте, як зазначають опитані виданням "Економічна правда" співрозмовники, іноземні інвестиції в український miltech-сектор залишаються "крихітними". Ця ситуація підтверджується порівнянням: хоча компанія з виробництва ШІ-дронів Swarmer залучила 15 мільйонів доларів від американських інвесторів під час виставки у Львові, загальні щоденні витрати України на війну становлять близько 170 мільйонів доларів.

Основними перешкодами для залучення іноземних інвестицій є:

• Законодавчі прогалини: Відоме законодавство, особливо щодо авторських прав, та недовіра до правової системи, "що має нестабільні властивості" до 2022 року, гальмують розвиток.
• Страх інвесторів перед летальними технологіями: Навіть спеціалізовані фонди часто надають перевагу продуктам, не пов'язаним з фізичним знищенням противника.
• Брак досвіду та комунікаційних навичок: Чимало засновників українських стартапів, попри патріотичну позицію, не мають досвіду створення продуктового технічного бізнесу, зокрема у сфері оборони. Вони також часто мають проблеми з англійською мовою або презентацією продукту інвесторам.
• Фокус на державні закупівлі: Уряд є найбільшим покупцем оборонних технологій, що мотивує багато виробників переважно націлюватися на державні контракти, а не на пошук приватних інвесторів.
• Неясна диференціація продуктів: Велика кількість виробників зі схожими характеристиками, наприклад, у сфері дронів, ускладнює інвесторам розуміння унікальності та потенціалу розвитку окремих компаній.
• Узкоспеціалізовані рішення замість комплексних: Замість взаємозалежних рішень, багато стартапів пропонують одну технологію, що обмежує їхню привабливість для інвестицій.

Як зазначає Роман Сульжик, колишній фінансист JP Morgan та Deutsche Bank, а нині член наглядової ради Центру економічної стратегії та незалежний член наглядової ради ПриватБанку (2019-2022), головний виклик полягає у створенні міцної miltech-індустрії, "яка залишатиметься життєздатною після перемоги". Він застерігає, що після війни "обсяги державних закупівель впадуть у 10-20 разів", тому компанії повинні "структуруватися правильно і бути зрозумілими для локальних та іноземних партнерів".

Домінуюча частина інвестицій в українські miltech-стартапи надходить від місцевих інвесторів чи держави. За попередніми розрахунками, за останній рік в українську defense tech-індустрію було інвестовано понад 9 мільйонів доларів. Це відбувається попри зростаючий інтерес, адже у 2022-2023 роках частина західних інвесторів "на певному емоційному рівні" бажала підтримати Україну, але "зараз, коли війна вже йде третій рік, отримати фінансування на розвиток стає важче".

Фонд Resist.Ua: Фокус на високих технологіях та масштабування

Роман Сульжик з партнерами у 2022 році створив інвестиційний фонд Resist.Ua (АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «РЕЗІСТ.ЮА», код ЄДРПОУ 45281130). Станом на 14 жовтня 2025 року, статутний капітал компанії становить 130 970 000,00 грн. Фонд інвестує у "портфелі українських мілітарі-стартапів, які вже працюють на фронті та мають потенціал виходу на глобальні ринки". Сульжик зазначає: "Ми інвестуємо у просунуті оборонні проєкти, такі як БПЛА, РЕБ, деталі та софт". Фонд уникає інвестицій у сферу FPV-дронів через високу конкуренцію та відносно низький поріг входу до державних закупівель, передбачаючи консолідацію ринку навколо найефективніших виробників у майбутньому.

Цікаво, що більшість miltech-фондів та стартапів реєструються за кордоном, найчастіше в Естонії та Великій Британії. Це пояснюється прагненням забезпечити вищу правову стабільність, ніж та, яку пропонує нестабільне, на думку інвесторів, українське правове поле. Законодавчі зміни, спрямовані на забезпечення експорту продукції українськими виробниками, є ключовими для залучення іноземних інвестицій та сприяння довгостроковому розвитку галузі.

Податкова політика: Чи має luxury tax місце під час війни?

На тлі значних військових витрат, в Україні залишаються спірними питання податкової політики, зокрема щодо оподаткування предметів розкоші. Роман Сульжик ставить риторичне питання, відповідаючи на нього однозначно: "Не можна під час війни імпортувати г*вно за пів мільйона доларів", підкреслюючи проблему відсутності належного оподаткування предметів розкоші, таких як дорогі авто чи французькі вина, що під час конфлікту є особливо чутливим питанням.

Наразі в Україні існує "податок на розкіш", який неофіційно поєднує податки на нерухомість та транспорт. Транспортний податок нараховується до автомобілів вартістю понад 375 мінімальних заробітних плат (більше 2,663 мільйона гривень) та не старших за 5 років, з річною ставкою у 25 тисяч гривень. Проте, цей податок нараховується лише до 184 моделей автомобілів, включаючи Aston Martin, Audi, Bentley, BMW, Cadillac, Jaguar, Land Rover, Lexus, Maserati, Mercedes-Benz, Porsche, Rivian, Tesla. Уряд також звільнив від оподаткування нерухомість, розташовану в зонах бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, а також власників зруйнованого житла.

Це піднімає питання щодо результатативності існуючої системи оподаткування предметів розкоші та її відповідності поточним потребам країни, яка переживає повномасштабну війну. Економісти та активісти закликають до більш рішучих кроків у цій сфері.

Шлях вперед: Комунікація та інтеграція

Для створення потужного оборонного хабу в Україні необхідні узгоджені дії. Важливим є активна комунікація про українські оборонні інновації на державному рівні, що може мотивувати західні венчурні фонди звернути увагу на Україну. Спільні інвестиції держави та бізнесу також стануть важливим сигналом для ринку. Антон Мельник, представник українського miltech-сектору, зазначає, що Україні потрібно залучити 10 мільярдів доларів у дрони, роботизовані платформи та інші технології, щоб ліквідувати російські сили на фронті.

Попри виклики, інтерес до оборонних технологій значно вищий, ніж до інших стартапів. Українські розробники, чия вартість є нижчою, ніж у ЄС чи США, доводять свою ефективність безпосередньо на полі бою, що вирізняє їх серед європейських конкурентів. Таким чином, Україна має унікальний шанс перетворитися з реципієнта допомоги на інноваційний центр військових технологій, але для цього доведеться подолати значні системні перешкоди та залучити значні обсяги приватного капіталу.